Яйцепос. Книга 2

Лицарювання
 
 
Ми своїх прекрасних дам
 
Не дамо у кривду!
 
Хрусь по мордах ворогам!
 
Розімнем в повидло!
 
 
 
Ми драконів не страшімось!
 
Не побиті гадами. 
 
«Зуби» є у нас на них, ось, 
 
Ті що в піхви вкладені!
 
 
 
Ми на лицарськім турнірі
 
Ворушили списами.
 
А вже потім пили, пили,
 
Пили... Згодом пісяли.
 
 
 
Любки панцирі розверсті
 
Залатають саме в строк,
 
Накують шкарпеток з жерсті,
 
Був щоб в замку затишок. 
 
 
Політ паровоза
(орнітологічний марш)
 
 
Наш паровоз вперед летить,
 
Мчить, не страшачись злих словес!
 
Гній вабить його кожну мить,
 
В якому він клює овес.
 
 
 
Нехай летить пернатий друг,
 
І гній клює, і дзьоба мух.
 
 
 
Наш паровоз вперед летить,
 
Ретельно крилами маха.
 
Під ним юрба людей кипить,
 
До його щебету глуха.
 
 
 
Нехай летить пернатий друг,
 
І гній клює, і дзьоба мух.
 
 
 
Наш паровоз роззявив дзьоб, 
 
Неясно цвенькнув в льоті плину,
 
І хвостиком телепнув, щоб
 
Вниз капнуть посліду краплину.
 
 
 
Нехай летить пернатий друг,
 
І гній клює, і дзьоба мух. 
 
 
Рояль у кущах
(дещо вульгарний романс)
 
 
Колупаючи нігтем в ніздрі, 
 
Ви сказали: «Ах, друже мій,
 
Заспіваймо романс на зорі.
 
Я не дуже-то кваплюсь домів».
 
 
 
Я сказав, як сякнув на пісок: 
 
«Ах, панянко, який сюрприз!
 
Ніжний милий ваш голосок
 
Є дорожчим мені за приз».
 
 
 
Рукавом ви витерли ніс
 
І сказали: «Ах, друже мій,
 
Ах, співаймо про дивний той ліс,
 
Що росте в світі наших мрій».
 
 
 
«Я від захвату вже очманів,
 
О панянко, це справді шик!
 
Мальовничо лузга з гарбузів
 
Так присохла до ваших щік!»
 
 
 
Пукнув гучно я й плюнув в кущі,
 
Освіжаючи цю пастораль,
 
І по клавішах пальці пустив.
 
Бач, як томно озвався рояль! 
 
 
 
І колупаючи рискалем між зубів,
 
Романс співали ви, а я шалів! 
 
 
Бадилля та насилля
(мрячна пісня заслужених герцогів)
 
 
Я заслужений герцог смішного союзу,
 
Ти – звичайна графиня трудів,
 
Та коли я вступаю в ряди кукурудзи, 
 
Ти врубаєшся також туди.
 
 
 
Там, не знаючи сорому, пестимо вату,
 
Ревучи «Інтернахрініал»,
 
І куєм кукурудзу, бо ж треба кувати
 
Кукурудзи зелений метал.
 
 
 
Потім грузнемо ми у не зіграних спорах,
 
Тих, що краще вже їх і не знать, 
 
В результаті чого трахбабахає порох,
 
Й ти шепотиш: «Ліпи його мать!»
 
 
 
Я ліплю його мать. От закінчена ліпка,
 
І готова скульптура от:
 
Броньовик, на нім мать, пальці жмакають кепку.
 
Мать на бій спокушає народ!
 
 
 
«Буде битва, – говориш ти, – просто у Паску.
 
Будь, заслужений герцог, герой!
 
Ужену тебе в ласку! Озуй себе в каску,
 
Затули амбразуру губой!»
 
 
 
Сполохнуть грозові очманілі сюжети –
 
В кукурудзі нестриманий бій... 
 
Буде сік ананаса стікати з манжетів... 
 
Буде хлюпати борщ в кобурі... 
 
 
 
Я поправлю неспішно бюстгалстук на шиї
 
І вступлю в рукопашний злий сон... 
 
І відступлять мілорди, зашивши траншеї
 
Й еполети зірвавши з кальсон.
 
 
 
Буде різко й зухвало хрумтіть кукурудза
 
Під копитом гнідого клопа... 
 
І завмру я, заслужений герцог союзу:
 
Під осколок секс-бомби попав. 
 
 
Самозахист без цьомкання 
(жорстокий романс)
 
 
Ви йшли вздовж алеї надвечір,
 
І місяць гілля лоскотало,
 
Троянди, ці липня предтечі
 
Пелюстки згорнули в сувій.
 
Казала ти дещо про Ґріґа,
 
Бетховена, Баха, Шопена,
 
Чуттєво стискаючи книги, 
 
І пестив його погляд твій... 
 
 
 
Він бачив твій бархатний локон,
 
Що вився край вушка колечком.
 
Натхнений романтики током,
 
Шепнув він: «Один лише цмок...» 
 
Ти враз зашарілась як перець,
 
І крикнула враз: «Гріховодник!
 
Розпусник! Самець! Сластолюбець! 
 
Маніяк ти, спокусник жінок!» 
 
 
 
І гарною ніжною ручкой
 
Так бахнула сильно в щелепу,
 
Що він на шипи та колючки
 
В розарій звалився ничком.
 
Кричала ти: «Аби я знала,
 
Що ти жеребець похітливий...»
 
І лик той ногами топтала,
 
І цілилась в ніс каблучком... 
 
 
 
Коли в нього пхала булавку, 
 
Та книжками била у зуби,
 
Коли ти альтанку і лавку
 
Громила його головой,
 
Він мляво благав, щоб пробачить,
 
Турчав, що «я більше не буду»,
 
І клявся, що помилку бачить,
 
Милуючись слізно тобой... 
 
 
 
Був ранок, ти стишилась тоді.
 
(А може, вже сили не стало?)
 
Ти тихо сказала: «Ну годі,
 
Тебе я прощаю. Забудь».
 
Від в'яза його відв'язала
 
І з рота вже вирвала кляпа,
 
Вже зонтик йому не встромляла 
 
Меж ребер в широку ту грудь. 
 
 
 
Він виплюнув зламані зуби, 
 
Поправив обривки одежі,
 
Лизнув посинілії губи 
 
І з ніздрів висякував кров.
 
Сконфужено ти посміхнулась,
 
І знизала зимно плечима,
 
До моря нараз відвернулась,
 
Сказавши: «Гуляємо знов»... 
 
 
 
І бесіда йшла про Ґоґена, 
 
Ван Ґоґа, Деґа, Модільяні.
 
І сонце світило скажено.
 
І вранішніх пташок чуть спів... 
 
Він бачив твій бархатний локон,
 
Що вився край вушка колечком.
 
Натхнений романтики током,
 
Хотів цілувать... та не смів!